Історичний тур: Чигирин та Холодний яр З #MYKOLAIVHIKERS

Чигиринський похід

Чигирин, Суботів, Холодний Яр…

Щодо останнього чув таку думку: “Та що його там по лісі отому блукати?” Але то ви ще просто лісу цього не бачили, тих яруг бездонних, що ними місцевість прорізано. Недаремно ліс Холодноярський визначають яко реліктовий, тобто прадавній – ось і яри у нім, що найвідоміший серед них Холодний властиво, ніби зморшки глибокі на обличчі в старого. А в осерді лісу живе Дуб, вік якого сягає понад тисячу років. Його прийнято називати дубом Залізняка, але то тільки тому, що пам’ять в людини коротка. Ми ще сяк-так (завдяки школі, Шевченкові та масовій культурі) пам’ятаємо повстання гайдамаків – Коліївщину, що охопила Правобережну Україну в середині XVIII століття, саме звідси, з Холодного Яру почалася й одним з очільників якої став Максим Залізняк, але… Коли це Дерево проросло зі свого жолудя, щойно зароджувалася Давньоруська держава, й у Києві княжили Ігор Старий, син легендарного Рюрика, Ольга, Святослав Хоробрий (час до часу – коли не був у черговому поході!), Володимир…

Отож, цього тільки одного, тамтешньої природи, було би більше ніж досить для того, аби ці місця відвідати – аби вдихнути пахощів пралісу, зупинитися понад течією Тясмина. Але ж це, разом з тим, іще й та сама природа, що у її середовищі віддавна жили люди, відбувалися події, які згодом ми називаємо історією. Ну, бо простір (а тим більше не рукотворний, як от у нашому випадку – такий, що коли й змінюється, тільки геологічно повільно) ніколи не буває од історії відокремленим. У всякому разі останні кількасот тисяч років, – найдавніша на сьогодні знахідка людини нашого виду, зроблена нещодавно у Марокко, датується трьомастами тисячами. І саме тому простір, як ніхто інший, спроможний допомогти у відчутті минулого.

А місцевість понад Тясмином історією особливо багата. Отож, у цьому турі ми, зокрема, відвідаємо:

- Гетьманську столицю Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Петра Дорошенка – місто Чигирин;

- Суботів із його впізнаваною для кожного українця Іллінською церквою – родинний маєток Хмельницьких;

- Нині село, а свого часу містечко Медведівка, цікаве, серед іншого, зовсім не проговореною у нас єврейською складовою великої української історії. Не лишень у Медведівці, але й у кожному українському містечку до середини минулого століття половину населення складали євреї, залишивши, зрозуміло, свій слід, зробивши свій внесок. А проте саме у Медведівці протягом п’яти років свого короткого, але бурхливого, насиченого життя замешкував видатний хасидський містик Ребе Нахман із Брацлава, могила якого в Умані стала місцем паломництва хасидів зі всього світу;

- Троїцький Мотронинський монастир у Мельниках. Згідно з легендою (сумною легендою), монастир було засновано ще в ХІІ столітті, більш впевнено можна говорити про його заснування (чи відновлення) в XVI-му, але у будь-якому разі постав він на місці значно давнішої пам’ятки – великого укріпленого поселення скіфського ще часу, VII-V століть до Різдва Христового, про яке й досі промовляють земляні вали та кургани навколо монастира;

- Відтак, заглибимось у ліси Холодного Яру, де біля сучасного села Буда зустрінемо Дуб, який є сучасникам і нам, і ймовірним першозасновникам Мотриного монастира, й усім, хто жив у часі межи нами.

Ну й, звісно ж, говоритимемо про славнозвісну Холодноярську повстанську республіку, яка протягом 1919—1922 років чинила опір і білогвардійським, і більшовицьким окупантам України. Досить сказати, що навіть потрапивши в пастку восени 1922 року, отамани Холодного Яру та Чорного лісу – 38 повстанців, здійснили останню відчайдушну спробу вирватися на волю вже у Лук’янівській в’язниці в Києві, а окремі нечисленні загони, як от загін І. Черноусова (Чорного Ворона), продовжували діяти в районі Холодного Яру принаймні до середини 1920-х років.

До речі, якщо ви, можливо, не знали досі хто такі уходники, варяги, хасиди, або ж, скажімо, Іван Виговський, опісля цієї подорожі ви зможете розповісти про них іншим! А самий тур ми пропонуємо назвати Чигиринським походом. Чому? Річ у тім, що в ході московсько-турецької війни 1676-1681 років, а саме, так званих Чигиринських походів 1677 й 1678-го, старий козацький Чигирин було дощенту знищено… Наш похід натомість матиме мету протилежну: ми спробуємо Чигирин відродити – у нашій свідомості.